Недуга д-ра Івана Франка / М. С. Грушевський // Грушевський, Михайло Сергійович. Твори: у 50 т. / М. С. Грушевський; редкол.: П. Сохань, Я. Дашкевич, І. Гирич та ін.. – Львів: Видавництво "Світ". – 2005. – Т. 2. – C. 368–369.
Вперше опублікована в журналі: ЛНВ. – 1908. – Т. XLII. – Кн. V. – С. 405-406. Автограф статті з виправленнями та вказівкою автора “По оглядах, перед бібліографією. 30/ІѴ.908 с[т]. с[т]. ” зберігається в ЦДІАК України (Ф. 1235. – Оп. 1. – Спр. 226. – Арк. 1–2 зв.). Ця ж дата, “30/ІѴ 908 с.с.”, зазначена в кінці видрукуваної статті. Опублікований текст має суттєві розбіжності із збереженим автографом. Наприклад, фраза “рукописи, які були при нім, знищені там на його бажаннє” в автографі звучить так: “рукописи, які були при нім, знищені його синами на його бажаннє , Уточнена також сума пожертв, зібраних на лікування І. Франка в підросійській Україні: замість “700 руб.” в автографі, подано суму пожертв на час друку: “1000 руб.”
Подається за першодруком.
Стаття написана 29 квітня (ст. ст.) 1908 р. (Грушевський М. Щоденник 1904–1910 рр. – ЦДІАК України. – Ф. 1235. – Оп. 1. – Спр. 25. – Арк. 186) після повернення І.Франка з лікування в Ліпіку (20 квітня 1908 р.), де психічний стан письменника ще більше погіршився (див. Мочульський М. З останніх десятиліть життя Франка 1896–1916. Спогади і причинки //За сто літ. – 1928. – Кн. 3. – С. 271–280). Незадовго до написання статті на засіданні НТШ у Львові 2 травня (19 квітня) 1908 р. за пропозицією Михайла Павлика було вирішено звернутися до М. Грушевського з проханням, “щоби Відділ [напевно, виділ – президія. – С. П.] заопікувався недужим др. Ів. Франком і його родиною” (Корбич Г. До історії “Літературно-наукового вісника” (Київ, 1907–1914 рр.) // Слово і час. – 1996. – № 10. – С. 41).
Недуга І. Франка щиро вразила всіх, хто близько знав видатного письменника. (див.: Коцюбинський М. Твори: В 6 т. – К., 1962. – Т. 6. – С. 60– 61; Чикаленко Є. Щоденник. – Львів, 1931. – С. 75). Володимир Дорошенко в своєму нарисі про ЛНВ згадував: “[...] Франко, наче той біблійний Мойсей, упав на межі обіцяної землі. Тяжка недуга, що здавна невидимо точила його міцний організм, цілком розбила його душевне й фізичне здоров’я саме в цей відповідальний момент” (Дорошенко В. “Літературно-науковий вістник” (3 нагоди 50-річчя заснування) // ЛНВ. – Регенсбург, 1948. – Т. І. – Кн. І. – С. 49. У листі до М. Коцюбинського 13 грудня 1908 р. М. Грушевський писав: “Др. Франко фізично як-сяк і працює, але психіка прикра. Недавно прийшов до мене і на найближчого йому чоловіка, що ріжні прислуги йому робив найщиріші, почав розказувати, що він його обкрадає etc. А ріжні люди і хапають його непритомні слова і пускають межи люде. Невимовно прикро за нього і за людей” (Горинь В. Листи М. Грушевського до М. Коцюбинського // Український історик. – 2002. – Ч. 1–4.– С. 450). Проблеми здоров’я І. Франка та його взаємини з різними діячами українського руху за цих обставин широко висвітлені в працях: Мочульський М. З останніх десятиліть життя Франка 1896–1916... – С. 226– 284; Мельник Я. З останнього десятиліття Івана Франка. – Львів, 1999.
Бібліотека
адреса матеріалу: 
